Робота вчителя

Педагогічне читання
Принципи педагогічної
діяльності Софії Русової
Підготувала
вчитель початкових класів
Тудорковицького НВК
“ЗШ І-ІІ ст. – дитячий садок”
Щуцька Олександра Володимирівна

Сокаль  2016 р.

Сучасні  проблеми виховання в сім’ї

Український виховний ідеал

Викладання української мови у початкових класах

Психолого – педагогічні основи готовності дитини шести років до навчання в школі

Щуцька Олександра Володимирівна

         Реформа в Україні збігається в часі з освітніми реформами багатьох країн. Важливим фактором є  державні концепції розвитку освіти та державні стандарти освіти. Із прийняттям Закону України «Про загальну середню освіту»(1999), Постанови Кабінету Міністрів України «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» перед  учителями постало серйозне завдання: вписати до реалій школи першокласників-шестирічок, які навчатимуться за новим 12-річним терміном навчання.

Відомо, що вступ до школи - переломний момент у житті дитини. Тому початкова ланка освіти покликана забезпечити подальше становлення особистості дитини, цілеспрямований вияв і розвиток здібностей, формування вміння і бажання вчитися, створити умови для її самовираження у різних видах діяльності, сприяти оволодінню основами здорового способу життя, збереженню духовного здоров'я. Початкова школа повинна дуже точно і повно враховувати досягнення дитини шестирічного віку не тільки у змістовому та методичному плані, але й у плані формування особистісних якостей [8, 9].

Чи можуть залишити когось байдужими ці діти, в яких поєднується розсудливість дорослого з непосидючістю дитинства? Яскравий прояв дитячої мудрості та безпосередності. Так, це вони – шести річки. «Чомучки» стали школяриками. І вже кілька років ми чуємо враження вчителів у діапазоні від захоплення до «і що я з ними робитиму?». Із кожним роком не зменшується, а чомусь збільшується коло проблем. Не завжди є умови для навчання малюків, не завжди вчителі готові їх прийняти. Попри всі твердження, потрібно спробувати поглянути на ситуацію з іншого боку [5, 3]. Може, школі  подаровано шанс, ще одну можливість побачити дитину такою, якою вона є насправді? Навчитися приймати її безумовно, не оцінюючи. Бо вже не вдається адаптувати дітей до шкільного життя. Шестирічки вимагають, щоб школа адаптувалася до них.  З'явилося чимало збірників, статей у періодиці, присвячених проблемам шестирічних першокласників. Ці проблеми також обговорюються освітянами на різних рівнях. Такі науковці, як Алексюк А.М., Ващенко О М., Зеленська С., Пушкарьова Т., Онищенко О. розробляють концепції та рекомендації щодо організації навчання з учнями шестирічного віку.  Проте, ця тема ще тривалий час залишиться актуальною і потребує вивчення та постійних змін у педагогічних технологіях і методиках навчання. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати  особливості організації навчальної діяльності  учнів першого класу шестирічного віку. Особливостями навчання учнів шестирічного віку  займалися класики педагогіки: КоменськийЯ.А., Ушинський К.Д., Сухомлинський В.О. В останні роки питання вдосконалення організаційних форм і методів навчання розглядалися в роботах сучасних дослідників: Алексюка А.М., Бабанського Ю.К., Онищука В.О., Савченко О.Я.

  Ян Амос Коменський виділяє кілька вікових періодів: «дитинство - від народження до 6 років включно, отроцтво - від 6 до 12 років, юність - від 12 до 18 років, змужнілість - від 18 до 24 років». Для дітей  6 років він пропонує материнську школу,  в якій дошкільне виховання здійснюється під керівництвом матері. Для отроцтва (тобто для дітей від 6 до 12 років - призначається шестирічна школа рідної мови в кожній громаді, селищі, містечку. Для юнаків (від 12 до 18 років) повинні бути в кожнім місті латинська школа, або гімназія. Для змужнілих молодих людей (від 18 до 24 років) у кожній державі або великій області – академія [5, 65].

Для кожного ступеня школи Коменський Я.А.  розробив і зміст навчання. У материнській школі дитина повинна одержати образні уявлення про навколишній світ. Основні науки, зачатки яких розвиваються в дитині - це природознавство, астрономія, географія. Ці знання не повинні носити характер зубріння, вони виробляються в ході щоденного спілкування дитини з навколишнім світом. Дитина в дитинстві отримує елементарні навички праці і господарства, знайомиться з предметами домашнього побуту, їх використанням, вчиться самостійно доглядати за собою. «Моральне виховання дітей молодшого шкільного віку,-  писав він,- полягає у вихованні в них помірності, охайності, працьовитості, шанобливості до старших, слухняності, правдивості, справедливості і, головне, любові до людей»[5, 67].

 Ушинський К.Д.  доводив, що самостійні думки випливають тільки із самостійно придбаних знань про ті предмети і явища, що оточують дитину. Тому необхідною умовою самостійного розуміння дитиною тієї або іншої думки є наочність. Він писав: «Дитяча природа ясно вимагає наочності. Дитя мислить формами, образами, фарбами, звуками, відчуттями взагалі, і той вихователь дарма і шкідливо псував би дитячу природу, хто захотів би її змусити мислити інакше». Він радив вихователям шляхом простих вправ розвивати в дітей здатність спостерігати за різними предметами і явищами, збагачувати дітей можливо більш повними,  яскравими образами, що потім стають елементами їхнього розумового процесу. «Необхідно, - писав він, - щоб предмет безпосередньо відбивався у душі дитяти і, так сказати, на очах вчителя і під його керівництвом відчуття дитяти перетворювалися в поняття, з понять складалася думка і думка наділялася в слово» [17, 82].

У розвитку мови дітей дошкільного і раннього шкільного віку Ушинський К.Д. надавав великого значення розповіданню по картинках. Він вказував на велике значення здобутків народної творчості в справі виховання і навчання дітей. На перше місце ставив  народні казки, підкреслюючи, що в силу особливостей розвитку своєї уяви діти дуже люблять казки. У народних казках їм подобається динамічність дії, повторення тих самих методів, простоти й образності народних виражень. Велике значення в первісному навчанні рідній мові  Ушинський К.Д. додавав і іншим здобуткам народної творчості - прислів'ям, примовкам і загадкам. Прислів'я він вважав простими за формою і виразними, глибокими по змісту здобутками, що відбили погляди і представлення народу - народну мудрість. Загадки, на його думку, розумові дитини корисна вправа, дають привід для цікавої, живої бесіді. Приказки, примовки і скоромовки допомагають розвивати в дітей відчуття  звукового звучання рідної мови [18, 33].

Класики педагогіки вказували на величезну роль виховання в ранньому дитинстві.   Ушинський К. Д. писав, що «Характер людини найбільше формується в перші роки його життя, і те, що лягає в характер у ці роки, - лягає міцно, стає другою натурою людини» [17, 45]. Результати виховання в ранньому дитинстві дають про себе знати в наступні роки, а звідси пророкування : «Звички трирічного зберігаються до вісімдесяти років» [17, 46].

Ідея більш раннього навчання дітей постійно супроводжувала педагогічні пошуки вчених. У 1951 році Сухомлинський В. О. розпочав навчання шестирічних першокласників. Довготривалий експеримент з навчання шестирічок було розгорнуто саме у Павлиші. Вчений називав свій експеримент підготовкою дітей до систематичного навчання. Однак навіть короткий аналіз «школи радості» дозволяє вважати, що це була цілісна система навчання дітей шестирічного віку. При цьому педагог враховував такі особливості дитячого мислення, як образність, пластичність, емоційну збудливість думки. Саме на них спирався вчений, коли проводив з дітьми уроки живої думки [16, 24].  Сухомлинський В.О. по-новому використовує природу як широкий засіб загального розвитку дитини. Головним завданням  його уроків серед природи був розвиток у дітей здатності до кольорового та просторового відчуття. Педагог не просто вчив дітей спостерігати, але й спонукав помічати у звичайному – незвичайне, відчувати і емоційно переживати гаму різноманітних кольорів і відтінків. Подібні досліди проводяться у школах сучасної Японії, де учні розрізняють до 300 кольорів і відтінків.

Щодо виховного впливу казки на особистість шестирічного школяра, то   Сухомлинський В.О., природно, є новатором. Тому, у Павлиській школі вперше у ті роки, була обладнана дитяча Кімната Казки. При цьому, кімната була незвичною не лише за інтер'єром, але й за змістом діяльності дітей у ній.

Поступово у процесі занять серед природи та у Кімнаті Казки накопичувався позитивний досвід дітей, на основі якого їх спонукали до усного складання казок. Загалом ця робота у Павлиші продовжувалась до  7-го класу (старші школярі щорічно складали не менше двох казок). У меморіально-педагогічному музеї В.О. Сухомлинського нині зберігається 70 томів дитячих казок. Досвід вченого у цьому аспекті у наш час використовується у багатьох школах України та за кордоном.

Принципово по-новому впроваджував вчений і методику навчання грамоті, використовуючи при цьому образні порівняння природи. Поступово Василь Олександрович підводив дітей до сутності людських взаємин. Суттєво, що всі шестирічні учні оволодівали вміннями читати, мали достатній словниковий запас і творче особистісне самовираження [15, 34].

Отже, позиції класиків педагогіки підтверджують необхідність врахування особливостей психічного розвитку дітей шестирічного віку в організації з ними навчальної діяльності.  Вступ дитини до школи – надзвичайно відповідальний момент як для самої дитини, так і для її батьків. Для безболісного і успішного входження в навчальну діяльність малюк має бути здоровим і всесторонньо підготовленим.

Готовність до навчання - це система показників, що забезпечує успішне навчання у школі.

Сьогодні, коли в нашій країні відбуваються широкомасштабні процеси соціально-економічних і політичних змін, коли максимально загострюються суспільні суперечності, зростає небезпека виникнення відхилень у поведінці дітей, досить актуальною проблемою для психологів, педагогів, фізіологів, лікарів є саме проблема готовності дитини до навчання в школі. Безперечно, чим краще підготовлений організм дитини до всіх змін, які пов’язані з початком навчання у школі, труднощами, які неминучі, тим легше він з ними впорається, тим спокійніше і не так болісно буде проходити процес адаптації.

Чому ж так необхідно визначити готовність дитини на самому початку навчання, а ще краще до вступу  в школу? Доведено, що в дітей, які не готові до систематичного навчання, важче і довше проходить період адаптації, пристосування до школи, в них частіше виявляються різноманітні труднощі навчання, серед них значно більше тих, які не встигають, і не лише в першому класі, але і в подальшому ці діти частіше знаходяться серед тих, які мають  порушення стану здоров’я [6, 28].

Як визначити, чи готова дитина до навчання в школі? І якщо в неї не зовсім сформувалась ця готовність, то як їй допомогти підготуватись  до навчання в школі? Ці питання турбують майже всіх, хто причетний до навчання шести річок.

Психологічна готовність дитини до школи – це необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для засвоєння шкільної програми  за умов співпраці з учителем та своїми однолітками.

Компоненти  психологічної готовності:

·        мотиваційний компонент – наявність бажання вчитися, позитивне ставлення до школи.

Кращий спосіб допомогти у формуванні мотиваційної готовності дитини -  надати їй можливість отримати досвід навчання (гуртки малювання, танці, музика, спортивні секції тощо);

·        емоційно-вольовий  компонент – вміння регулювати своєю поведінкою в залежності  від ситуації, здатність виконувати інструкції дорослих (різні ігри за правилами, трудова діяльність тощо);

·        комунікативний компонент -  передбачає вміння спілкуватися та працювати в колективі (особистий приклад дорослого, справедлива оцінка вчинків, постійне нагадування про суспільні правила поведінки). Це, перш за все, уважно слухати, не перебиваючи дорослого, не втручатися в розмову дорослих, бути люб’язним з товаришами. Якщо дитина не вміє поважати інших, їй буде складніше встановити дружні стосунки з дітьми, увійти в шкільний колектив.

Інтелектуальна готовність дитини до школи – вміння знаходити спільні та відмінні ознаки предметів, явищ;  достатньо розвинуті мовлення, увага, пам'ять .

Ознаки інтелектуальної готовності:

·           дитина повинна читати,  але навчання повинно бути у вигляді гри, що підтримує інтерес та захопленість у дитини. Психологи прийшли до висновку, що кращих успіхів досягають діти, які навчилися читати до 6 років;

·          підготовка руки дитини до письма, використовуючи малювання, розмальовки, штриховку, ліплення, роботу з дрібними частинками конструктора, мозаїку тощо;

·          для розвитку мовлення  важливо навчити дитину відповідати на питання не одним словом, а складати речення з 2-3 слів. На момент вступу до школи дитина повинна визначати кількість слів у реченні, називати перше, друге, третє слово; переказувати казку або оповідання, складати просте оповідання за картинками, малюнками (ілюстраціями), описувати серію картинок;

·          розвинутий словниковий запас за допомогою вправ, де потрібно дібрати слова, протилежні за значенням, схожі за значенням, пригадати зменшувальні слова, закінчити речення.

Фізична готовність дитини до школи передбачає  достатній рівень розвитку психофізіологічних (рівень сформованості дрібної моторики), фізіологічний (ріст, вага, кількість постійних зубів) й анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму, стан здоров'я (фізіологічна зрілість).  Цей рівень  повинен  забезпечити витримування дитиною відповідних навантажень і стимулювати до подальшого розвитку.  Важливою складовою даного компоненту є соматичне і психічне здоров'я  дитини, сформованість навичок здорового способу життя.

Існує ряд захворювань, які ослаблюють  організм дитини і створюють  додаткові труднощі для успішної її адаптації  до школи, особливо у шестирічному віці.

Захворювання, перенесені за останній рік перед вступом до школи:

ü інфекційний гепатит;

ü пієлонефрит, дифузійний гломерулонефрит;

ü міокардит неревматичний;

ü менінгіт епідемічний, менінгоенцифаліт;

ü туберкульоз;

ü ревматизм в активній формі;

ü захворювання крові;

ü гострі респіраторні захворювання (більше 4 рази на рік).

Необхідно врахувати такі показники хронічних захворювань дитини шести років, що дають підстави не вступати до школи в даний віковий період:

ü порок серця (ревматичний або від народження);

ü хронічний бронхіт, бронхіальна астма, хронічне запалення легень (у стадії загострення або відсутності стійкої ремісії впродовж року);

ü виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит, анемія, неврози;

ü затримка психічного розвитку;

ü дитячий церебральний параліч;

ü травма черепа, якої дитина зазнала у поточному році;

ü енурез;

ü екзема, нейродерміт.

Упродовж усього періоду дошкільного дитинства (від трьох до  шести років) продовжується інтенсивне дозрівання організму дитини, що створює необхідні передумови для більшої самостійності, засвоєння нових форм соціального досвіду внаслідок виховання та навчання. Відбуваються подальші морфологічні зміни в будові головного мозку, зростає його вага, посилюється регулятивний вплив кори великих півкуль на функціо­нування підкірки, виникають складні умовні рефлекси, в яких провідну роль відіграє слово, тобто інтенсивно формується друга сигнальна система. Все це  забезпечує успішне включення дитини до процесу шкільного навчання та його ефективність [4, 7].

Отже,  готовність дитини до шкільного навчання -  цілісне утворення, яке включає в себе достатньо високий рівень розвитку психологічної, інтелектуальної , фізичної сфер. Відставання в розвитку однієї з них веде за собою відставання розвитку інших. Пам'ятаймо постулат Сухомлинського В.О., який стверджував, що навчання має стати для учня джерелом інтересу та духовного збагачення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.     Зинченко С.Н. Почему детям бывает трудно учиться/ С. Н. Зинченко. - К.: Радянська школа, 1990. – 97с.

2.     Історія педагогіки / за ред. Гриценка М. С. – К.: Вища школа, 1973. – 468с.

3.     Матвієнко, О. Методика вивчення готовності дитини до шкільного навчання / О. Матвієнко // Початкова школа. – 1999. – №4. – С. 3-4.

4.     Нєсвєдова, О. Методи і форми роботи з шестирічками / О. Нєсвєдова // Початкове навчання і виховання. – 2005. – №16-18. – С. 14-17.

5.     Онищенко, О. Особливості навчання шестирічок / О. Онищенко // Початкова школа. – 2001. – №11. – С.39-41.

6.     Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський //  Вибрані твори: В 5-ти т. Т.3 – К.:Радянська школа, 1977. – С. 9-279

7.     Сухомлинський  В. О. Сто порад учителеві/ В. О. Сухомлинський //  Вибрані твори: В 5-ти т. Т.2 – К.:Радянська школа, 1977. – С. 419-654

8.     Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання/ К. Д. Ушинський//Вибрані педагогічні твори: В 2-х т. – Т.1 – К.: Радянська школа, 1983. – 326с.

9.      Ушинський К.Д. Рідне слово: Книжка для тих, хто навчає/ К. Д. Ушинський // Вибрані педагогічні твори: В 2 т. Т.2 – К.: Радянська школа, 1983. – С. 232-298.